Демографічні та соціально-економічні індикатори здоров’я населення: ідентифікація та використання для політики в Україні

Dmytro Georgiovych Shushpanov


Анотація


У статті досліджена проблема ідентифікації індикаторів здоров’я населення. З’ясовано, що від вибору індикаторів залежать не тільки масштаб та об’єктивність оцінювання стану здоров’я населення, але й детермінант, які зумовлюють його нерівність серед різних соціально-економічних та демографічних груп населення.
Визначено критерії та принципи відбору індикаторів, які найбільш повно відображають стан здоров’я населення та соціально-економічних детермінант, які його визначають. Доведено, що запропоновані індикатори повинні, з одного боку, бути автентичними, тобто відповідати специфіці вітчизняної статистики, сучасній системи охорони здоров’я, соціально-економічній ситуації, рівню соціальної стратифікації, ментальності та способу життя населення тощо. З іншого боку, розроблені індикатори мають враховувати пропозиції експертів ВООЗ.
Виокремлено індикатори, які мають найбільший вплив на нерівність у здоров’ї населення. Усі індикатори поділено на дві групи: індикатори стану здоров’я та індикатори соціально-економічних детермінант, які обумовлюють його нерівність серед населення.
Індикатори стану здоров’я містять п’ять підгруп: смертності, захворюваності та інвалідності населення, інтегральних індикаторів, розрахованих за таблицями смертності (очікувана тривалість життя при народженні та очікувана тривалість здорового життя), самооцінки стану здоров’я населенням.
Інша група індикаторів об’єднує 4 підгрупи: детермінант контекстуального рівня (суспільно-політичні), детермінант структурного (дохід, зайнятість, умови праці, освіта, соціальний капітал, умови та місце проживання, доступність та якість медичних товарів та послуг, доступність та якість харчування), детермінант проксимального рівня (відповідальність та індивідуальна поведінка стосовно власного здоров’я). а також умови раннього періоду життя.
Доведено значення ідентифікації індикаторів здоров’я населення для розробки напрямків державної соціально-економічної політики України та політики в галузі охорони здоров’я населення зокрема.

Ключові слова


індикатори здоров’я; здоров’я населення; соціально-економічні детермінанти; нерівність у здоров’ї; соціальна політика

Повний текст:

PDF

Посилання


Global Reference List of 100 Core Health Indicators (2015). World Health Organization.

Tselevyye oriyentiry i indikatory dlya politiki Zdorovye-2020: (2016) VOOZ. Evropeyskoye byuro.

O'Hara P. (2006). Social inclusion health indicators: A framework for addressing the social determinants of health: A policy and practice paper. Edmonton Social Planning Council.

Zhalinska I. V. (2011), Hromadske zdorovia: metodolohiia otsiniuvannia ta obhruntuvannia polityky, NAN Ukrainy; In-t demohrafii ta sots. doslidzh. im. M. V. Ptukhy.

Molikevych R. S. (2015). Mistse i rol pokaznykiv zdorov’ia u doslidzhenni yakosti zhyttia naselennia. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Heohrafiia, 1, 203-213.

Stewart A. Ware J. (1992). Measuring function and wellbeing: the medical outcomes study approach.

EUROHIS: Razrabotka obshcheho ynstrumentaryia dlia oprosov o sostoianyy zdorovia (2005).

Tsanko, I. I. (2011). Medyko-sotsialna kharakterystyka khvorob systemy krovoobihu u derzhavnykh sluzhbovtsiv ta chleniv yikh simei. 30: 116-121.

Hruzieva T. S. (2003). Faktory ryzyku v formuvanni zdorov’ia naselennia. Visnyk sotsialnoi hihiieny ta orhanizatsii okhorony zdorov’ia Ukrainy, 3, 9-16.

Vitkovska, K. V. (2009). Statystychne otsiniuvannia vplyvu faktoriv na riven smertnosti. Visnyk sotsialno-ekonomichnykh doslidzhen, 37, 129-133.

Natsionalni rakhunky: Metodolohichni poiasnennia: DSSU from: http://www.od.ukrstat.gov.ua/stat_info/nation/metod_ nac_rax.htm.

Giordano, G. N. (2012). Social capital and self-rated health − a study of temporal (causal) relationships. Social Science & Medicine, 75: 340–348.

Social capital as a health resource in later life: the relevance of context. (2015). Dordrecht: Springer.

The economics of social capital and health: a conceptual and empirical roadmap. (2014). New Jersey: World Scientific.

Levchuk, N. M. (2011). Sotsialnyi kapital i zdorov’ia naselennia v Ukraini. Demohrafiia ta sotsialna ekonomika, 1, 46-56.

Rusynova, N. L. (2014). Znachenye sotsyalnoho kapytala dlia zdorovia v stranakh Evropи. Zhurnal sotsyolohyy y sotsyalnoi antropolohyy, 3,112-133.

Zaiats H. S. (2013) Kadrove zabezpechennia okhorony zdorov’ia Ukrainy: aspekty modernizatsii. Retrieved from: http://ecj.oa.edu.ua/articles/2013/n23/7.pdf.

Khudoba O. V. (2010). Otsinka kadrovoho potentsialu systemy okhorony zdorov’ia Ukrainy. Retrieved from: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2010-4/doc/4/06.pdf.

Lishtaba L. (2016). Poniattia ta analiz kadrovoho zabezpechennia v systemi upravlinnia zakladamy okhorony zdorov’ia Ternopilskoi oblasti. 2, 48-54.

Kalinichenko O.O. (2013). Kadrove zabezpechennia systemy okhorony zdorov’ia na suchasnomu etapi. Visnyk ZhDTU, 1, 248-250.


Метрики статей

Завантаження метрик ...

Metrics powered by PLOS ALM

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Із зазначенням авторства - Некомерційна - Без похідних творів 3.0 Неадаптована.

 

Науковий журнал "Український журнал прикладної економіки"

ISSN 2518-1742 (Online)

ISSN 2415-8453 (Print)